15-річний Ярослав називає себе «вічним переселенцем». Спочатку війна прийшла в його рідний дім у Донецьку, а згодом хлопець зі своєю мамою вимушені були тікати від бойових дій з Миколаївщини.
«Ще в п’ять років, улітку 2014-го, я переїхав з Донецька на Кінбурнську косу. Спочатку це була просто планова відпустка біля моря. Футболки та шорти — це всі речі, що були в нас із собою. Ми гадали, що через місяць-другий зможемо повернутися. Але наша подорож затягнулася і стала довжиною в усе моє життя», — розповідає Ярослав.
Наразі родина хлопця проживає в Одесі, де вкотре будує своє життя спочатку. Ярослав навчається дистанційно за індивідуальною програмою, оскільки має порушення мовлення та моторики. Ще в Донецьку він відвідував спеціальні заняття, на яких також був його одноліток з порушеннями зору. Тоді Ярослава так вразила історія цього хлопчика, що він кілька років обмірковував, як допомогти незрячим дітям. Нарешті така можливість з’явилася — участь у програмі UPSHIFT від ЮНІСЕФ дала змогу реалізувати власний проєкт. Ярослав пройшов навчання, отримав менторську підтримку та ресурси на реалізацію своєї ініціативи.
«Я із власного досвіду знаю, як важко знаходити друзів підліткам з інвалідністю. Гострішою ця проблема стала під час дистанційного навчання. Тож виникла ідея створити настільний клуб, де б зрячі та незрячі діти проводили час разом», — пояснює Ярослав.
Навчання на програмі Ярослав проходив разом із дівчатами-однодумцями, проте реалізовувати проєкт хлопцю довелося самостійно. І попри всі труднощі йому все вдалося! Підтримкою та опорою на цьому шляху для Ярослава стала мама Наталія. У такому складі команда «Брайль гейм» розробила настільну гру «Сховище» за ідеєю Ярослава. Її та ще шість популярних настолок адаптували для використання людьми з порушеннями зору.
«Для кожної з ігор ми розробили свої інструменти: фактурні матеріали, різні контури, шнури, магнітний вініл, наклейки зі шрифтом Брайля, а також введели аудіоверсії персонажів. Придумали лайфхак, як зробити опуклий шрифт на ігровому кубику, щоб не купувати подібний дорожче», — розповідає Ярослав.
Ярослав також організував тренінг, на якому підлітки могли самі створити деякі адаптивні елементи гри для людей з порушеннями зору. Учасники заходу вчилися за допомогою трафаретів робити написи шрифтом Брайля та правильно розміщувати фактурні наліпки. Потім із закритими очима підлітки досліджували, як це — сприймати світ через дотик, або, як каже Ярослав, «усвідомили, які суперздібності мають незрячі».
«Ми консультувалися з підлітком, який має порушення зору, та зʼясували, що є багато факторів, на які потрібно звернути увагу. Наприклад, важливо, щоб картки лежали саме на столі, бо так їх зручніше читати, ніж з рук. Фактурні елементи потрібно прикріплювати по центру картки для їх розрізнення. Важливо саме по центру, щоб після написів шрифтом Брайля людина могла одразу відчути іншу фактуру та зрозуміти, що це за картка», — розповідає Наталія.
Ярослав і Наталія відкриті до співпраці з громадськими організаціями та центрами, які надають допомогу людям з порушеннями зору. Вони готові ділитися власним досвідом і лайфхаками, як зробити настільні ігри доступними для кожного. Влітку Ярослав презентував свою гру «Сховище» у таборі для підлітків. Його одноліткам так сподобався задум, що тепер вони разом сформували команду та почали працювати над створенням такої ж компʼютерної гри.
«Я бачу, як у цьому проєкті Ярославу вдалося опанувати нові навички на практиці. Коли потрібно було створити презентацію, навчився користуватися Powerpoint. Для того щоб сформувати бюджет, дослідив Excel. Діловий стиль письма, який вивчали у школі, Ярослав застосував для написання листів до центрів, які підтримують людей з порушеннями зору. А також створення відео, ази маркетингу тощо — це допоможе йому в дорослому житті», — ділиться Наталія.
«На всіх тренінгах, де я був (а це немало заходів), не було жодної дитини з інвалідністю. Зараз я звертаюся до батьків таких дітей: якщо ваша дитина в змозі, не треба її ховати або ходити лише на заходи для людей з інвалідністю. Світ повинен бачити свою різноманітність, хай це буде теж одна з його норм. Ми — є! І ми корисні світу!» — запевняє Ярослав.
