У шкільні роки Денис був тим, хто перший справлявся із завданнями з інформатики, а потім ще й допомагав однокласникам розібратися в темі. Його завжди приваблювали технології, однак у школі не було гуртків із програмування чи робототехніки. Після випуску Денис обрав технічну спеціальність в університеті, яка давала змогу розвиватися у сфері, яка його захоплювала. Здобуваючи нові знання, він дедалі чіткіше усвідомлював: доступ до сучасних технологій має бути не привілеєм, а можливістю для кожного й кожної. Саме це переконання й підштовхнуло його познайомити із робототехнікою молодь — особливо тих, хто, як і він колись, не мав відповідних умов у школі.
«Я бачив, що діти швидко виконують завдання на інформатиці, а далі просто втрачають час. Це не лише проблема окремої школи чи громади — можливостей для розвитку в цій сфері бракує набагато ширше. Хотілося допомогти молоді розкрити свій потенціал і дати доступ до сучасних технологій», — розповідає 22-річний юнак.
Денис зібрав команду однодумців і подав заявку на участь у програмі UPSHIFT від ЮНІСЕФ. Молодь пройшла навчання, отримала менторську підтримку та ресурси на реалізацію власного проєкту. Команда заснувала гурток у Кропивницькому, де навчала робототехніки дітей віком від 8 до 16 років.
«Наш гурток відвідали майже сто дітей. Але ми не зупинилися на цьому — разом із партнерами запустили ініціативу для молодих людей з інвалідністю, щоб вони теж мали змогу навчатися робототехніки. Учасники вчилися збирати, програмувати й моделювати роботів», — пояснює Денис.
Після реалізації проєкту в межах програми команда продовжила організовувати заходи для дітей і молоді, відкриваючи їм шлях до сучасних технологій. У цей час Денис відчув потребу поділитися не лише знаннями з робототехніки, а й досвідом створення та втілення проєктів. Він хотів підтримати молодь у реалізації їхніх власних ідей та показати, що навіть найсміливіші задуми можуть стати реальністю. Так Денис спробував себе в ролі ментора в UPSHIFT.
«Я добре пам’ятав свій шлях: якими були перші кроки і як підтримка спонукала рухатися далі. Мені пощастило мати викладачів, які люблять свою справу, і саме їхній приклад навчив мене передавати знання іншим. У спільноті UPSHIFT я побачив ту саму ідею: створювати середовище, де важлива не лише теорія, а й інструменти, які допомагають молоді реалізувати свої задуми», — говорить він.
Денис пройшов спеціальне навчання для менторів UPSHIFT, на якому дізнався, як вибудовувати комунікацію з командами, підтримувати їх і допомагати рухатися у правильному напрямку. Свою менторську подорож він розпочав разом із командою з Луцька, яка працювала над проєктом із профорієнтації. Згодом наставляв учасників національної хвилі, присвяченої темі ментального здоров’я, а також команди з Миколаївської та Одеської областей. Вони розв’язували різні завдання: від протидії насильству до розвитку робототехніки та впровадження 3D-технологій. Для Дениса цей досвід став нагодою побачити розмаїття проблем, з якими стикається молодь, і водночас переконатися: з підтримкою кожна команда здатна знайти оптимальне рішення.
«Ментор — це не лідер, який веде за собою, а людина, що підтримує. Інколи потрібно зробити крок убік і нагадати: це ваш проєкт, рішення за вами. Мені подобається отримувати зворотний зв’язок від учасників: хтось запрошує провести лекцію з 3D-друку, ще хтось розповідає, що вже долучився до роботи молодіжних рад чи громадських ініціатив. У такі моменти я бачу справжній результат менторства», — ділиться Денис.
Юнак зізнається, що в менторстві його найбільше надихає молодь, яка прагне змін. Це додає сил і мотивує шукати нові рішення. Після досвіду наставництва у програмі він вирішив заснувати у Кропивницькому власну громадську організацію. До цього кроку його підштовхнула й підтримка молоді, з якою Денис колись прийшов в UPSHIFT як учасник. Головна мета організації — відкрити світ технологій для підлітків та молоді. Для її досягнення проводять заняття, створюють освітні можливості та діляться своєю експертизою з іншими ініціативами, що реалізуються в різних регіонах України.
«Коли ми приходили в UPSHIFT, то частково йшли зі своїми проблемами. Але ми не можемо повернути час назад і знову сісти за шкільну парту, щоб отримати те, чого нам бракувало. Тому ми почали думати про молодь у школах, яка може це мати вже зараз. Поступово зрозуміли: ми не просто навчаємо дітей робототехніки, ми готуємо нових інженерів — тих, хто завтра відбудовуватиме Україну», — запевняє Денис.
