«Катю, мені тут запропонували взяти участь в одному проєкті… Має бути цікаво. Підеш зі мною?» — саме з таких слів розпочалася історія Kityk Team і проєкту Kityk House.
Наша команда складається з чотирьох осіб: ініціатор подання заявки — Василь Бабич — був сполучною ланкою між учасниками команди та врегульовував усі внутрішні питання, а також був дизайнером нашого мерчу; Олег Ілляшевич відповідав за створення постів, буклетів, тобто всіх візуальних продуктів; Олександр Строков опікувався бюджетною частиною, оскільки навчається на економіста; і я, Катерина Власюк, виконувала роль комунікаційниці, а саме вела переговори з усіма сторонами, щоб було кому і де реалізовувати проєкт. І, звісно, наша менторка Анна Лоза, без якої взагалі нічого б не вийшло.
Концепція проєкту змінювалася багато разів під час Bootcamp, але ми точно знали — тема має бути пов’язана з ментальним здоров’ям. У світлі останніх подій (коронавірус, війна, стреси від екзаменів та просто якісь суперечки в сімейному колі) молодь стала однією з найбільш вразливих категорій суспільства. При цьому молоді люди не завжди звертаються до фахівців, щоб отримати допомогу. Ми провели дослідження, щоб з’ясувати причини цього, і виявили, що серед них найбільш поширені — це нестача коштів для оплати послуг фахівця, нерозуміння, де знайти справді кваліфікованих психологів, а також наявність негативних стереотипів щодо психологів та людей, які до них звертаються.
Отже, перед нашою командою постало три основних завдання:
- Познайомити молодь із психологами, показавши, що стереотипи не мають нічого спільного з реальним життям.
- Показати різноманіття психологічних методів.
- Зібрати в одному місці всі можливі ресурси, де можна отримати психологічну допомогу безкоштовно.
Так ідея стала цілісною і такою, якою її побачив Житомир — Kityk House. Головним символом проєкту стали коти, оскільки вони асоціюються із затишком і комфортом у відвідувачів наших заходів (а це було понад сто людей!). Тому й назва така: Kityk. На кожну подію ми приносили іграшкових чотирилапих. Також задля досягнення лампової атмосфери під час заходів скрізь були розміщені ароматизовані свічки (звісно, після опитування учасників про наявність будь-яких алергій).
Загалом було проведено 12 заходів. Серед них і масштабний Kityk Forum, де відвідувачі на воркшопах знайомилися з методами арттерапії, боротьби зі стресом, а також дізнавалися, як правильно розпізнавати свої емоції тощо. Форум тривав цілий день і всупереч деяким труднощам пройшов просто чудово.
Але краще за мене скажуть відгуки. «Кітик-форум був дуже крутим заходом. Це місце, де я зміг відпочити і морально, і фізично. Організатори — кітик-тім — дуже круті люди, вони все зробили на найвищому рівні. А також організатори були легкі у спілкуванні. В заходах брали участь неймовірні професіонали. І найголовніше — на перервах були чай, кава та смаколики й теплі розмови», — учасник форуму Іван.
Далі протягом двох місяців проводилися заняття з йоги, тренінги про мистецтво пізнання себе через емоції, дослідження типів любові та інші. А для виконання нашого третього завдання були розроблені брошурки з інформацією про місця та електронні ресурси, де можна отримати допомогу, зокрема й анонімну.
Не побоюсь цих слів: проєкт справді змінив життя багатьох людей. Наша команда ще раз переконалася у власних силах і зрозуміла, що досягти можна будь-чого, головне — правильно розставити пріоритети та визначити цілі. Особисто я знайшла багато нових друзів, з якими навряд чи познайомилася би, якби не наш проєкт. Кожна людина впливає ще на п’ятьох поруч із нею. Тож вірю, що всі інсайти отримані учасниками, а зміни у їхньому житті вийшли далеко за межі нашого міста.
Ось ще кілька відгуків від відвідувачів наших заходів:
«Я отримала чудові емоції та спогади після відвідування йоги від команди Кітик❤️Було дуже круто❤️ та незабутньо. Сподіваюся, що таких заходів буде усе більше і більше», — Ангеліна.
«Мені сподобалась атмосфера, а також професійні лектори, що доволі детально, чітко та професійно розповідали про тему психологічного здоров’я, давали поради, які я тепер застосовую в реальному житті», — Анна.
На завершення скажу таке: ніколи не треба боятися, що ти робиш замало, ніби якась дія — це малесенька краплинка в океані життя мрії. Але ж океан і складається з таких краплинок! Тож краще потроху, але систематично наповнювати свій океан і не боятися труднощів. Тоді обов’язково все буде так, як мрієш.
