Вперше Марія познайомилася з UPSHIFT у 2019 році в Маріуполі. Тоді вона була учасницею молодіжного театру, який реалізовував проєкт на тему протидії домашньому насильству в межах програми ЮНІСЕФ. Молодь організовувала фотовиставки та ставила вистави на важливі соціальні теми. Після початку повномасштабної війни театр перестав бути лише простором для творчості — він став місцем підтримки для тих, хто цього потребував.
«Під час бойових дій у місті ми зробили з нашого театру шелтер для людей, які були змушені тікати з дому. Частину часу в підвалі я проводила разом із дітьми — просто намагалася їх відволікти. Це було моїм способом підтримати інших попри страх і невідомість», — розповідає 22-річна Марія.
Згодом учасники команди опинилася в різних куточках України та світу. Незважаючи на значні відстані, вони продовжували творчу й громадську діяльність онлайн, підтримуючи зв’язок і одне одного. Марія оселилася у Дніпрі, де з однодумцями втілила новий проєкт у межах хвилі для випускників від UPSHIFT. Молодь прагнула підтримати психоемоційний стан дітей і підлітків, яким також довелося покинути рідний Маріуполь. Команда провела серію лялькових арттерапевтичних вистав у Дніпрі, Києві, Запоріжжі, Кропивницькому та Вінниці.
«Коли я евакуювалася, одразу відчула сильне бажання допомагати далі. Для мене це стало своєрідною терапією — знову почати діяти. Ми з командою змогли зібратися хоча б онлайн і реалізувати новий проєкт. Ми не думали довго, просто взяли та зробили. Це був наш спосіб підтримати своє місто», — згадує Марія.
Після реалізації другого проєкту у ролі апшифтерки дівчина відчула сили та бажання поділитися досвідом з іншими молодими людьми. З цього почався її менторський шлях у програмі. Пройшовши навчання, Марія стала наставницею для чотирьох команд з різних міст України: Дніпра, Хмельницького, Одеси та Камʼянського.
«Було цікаво побачити, як усе змінилося. Коли я повернулася вже як менторка, це відчувалося майже як поїздка в табір для дорослих — із теплими спогадами, але зовсім новим досвідом. Програма стала набагато більш орієнтованою на актуальні потреби суспільства. Вона дає можливість молоді самостійно діяти, креативити, пропонувати інноваційні рішення. І це дуже надихає», — ділиться враженнями Марія.
Команди, з якими вона працювала як менторка, реалізували ініціативи на теми екології, секс-освіти, інклюзії та фізичного розвитку молоді. Хтось записував подкасти з експертами про здорові стосунки, ще хтось створював настільну гру для людей із порушенням зору. Одні перетворювали простір на місце для спортивних занять, інші заснували гурток з перероблення паперу та провели інформаційну кампанію щодо сортування відходів. Марія з теплотою згадує кожен із цих проєктів і відчуває справжню гордість, спостерігаючи, як молодь сміливо береться за складні теми, ухвалює рішення й втілює зміни в життя. Для неї це не просто менторство — це щоденне нагадування про силу довіри й підтримки. Бо саме тоді молоді люди розкриваються, беруть на себе відповідальність і творять зміни.
«Я добре пам’ятаю перший і останній дні буткемпу. У перший це перелякані очі учасників, які не знають, що буде далі. А в останній день ці самі очі вже палають. У них з’являється бажання діяти, змінювати, творити. І ось це я люблю найбільше: спостерігати, як люди за кілька днів розкриваються, стають сміливішими, починають вірити в себе. І потім ці знання й досвід залишаються з ними — допомагають у навчанні, першій роботі та життєвих виборах. Це не щось одноразове. Це поштовх, який працює знову й знову», — розповідає Марія.
Для дівчини участь в UPSHIFT стала поворотним моментом — шляхом, що змінив її саму і дав інструменти для змін навколо. У 2019 році це був перший подібний досвід для театру, де вона грала. Саме він став фундаментом для подальшого зростання трупи: сьогодні команда вже самостійно пише грантові заявки та реалізовує міжнародні проєкти.
Марія прагне й надалі ділитися цим досвідом, будуючи навколо себе середовище, де молодь вірить у себе, а кожна ідея — це реальний шанс впливати на світ. Адже справжні зміни починаються з небайдужих людей.
