17-річна Аліна вивчає філологію в університеті, а також допомагає дітям опановувати англійську. Дівчина з родини вчителів, тож любов до викладання їй передалася саме від рідних. «Мені подобається працювати з дітками. Обожнюю їх вчити, слухати, взагалі з ними взаємодіяти», — розповідає Аліна. Під час своєї роботи зі школярами дівчина зацікавилася питанням підтримки психоемоційного стану дітей з особливими освітніми потребами. Близькою ця проблема була і для її подруги Олі, яка зараз навчається на логопеда. Дівчата обʼєдналися в команду «Відчувати серцем», запросили до участі також свою знайому Камілу й подали заявку на програму UPSHIFT від Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ). Молодь пройшла навчання за методологією програми, отримала менторську підтримку та ресурси на реалізацію власного проєкту.
Команда Аліни організувала серію терапевтичних занять для дітей, які відвідують Путрівський інклюзивно-ресурсний центр на Київщині. Це хлопчики та дівчатка, які мають затримку мовлення та розвитку, синдром Дауна та розлад аутистичного спектра. Протягом двох місяців для дітей проводили індивідуальні заняття з кіньми (іпотерапія), а також групові зустрічі з навченим допомагати золотистим ретривером Ріккі (каністерапія).
«Ми побачили результати вже після перших занять. За словами батьків, дітки дуже чекали на зустріч із кіньми, називали їх імена, хоча раніше мало говорили. Такі заняття добре впливають як на психоемоційний, так і на фізичний стан дітей», — говорить Аліна.
Професійні реабілітологи вчили дітей їздити верхи та робити різні вправи на конях. Також із псом Ріккі учасники бавилися, повторювали за ним рухи та гладили тварину. А ще команда допомагала проводити арттерапію в центрі: ліпили з дітьми з повітряного пластиліну, створювали різні витинанки з паперу. Насамкінець молодь організувала святковий захід для учасників проєкту та школярів місцевого ліцею. Разом вони проходили квести, розгадували загадки та переглядали мультфільми. Ще одну схожу подію провели в сусідній громаді, де також є реабілітаційний центр.
«Батьки поділилися, як проєкт вплинув на їхніх дітей. У багатьох учасників покращилося мовлення, а дехто взагалі вперше заговорив. Одна з мам писала, що її дитина тепер складає повні речення й не може зупинитися розмовляти, — тішиться Аліна. — Також учасники стали більш жвавими, хтось уже рівніше тримає спину. А ще одна дитина почала відрізняти батьків від незнайомців. Це важливе досягнення з погляду безпеки».
Команда Аліни завдяки своєму проєкту підтримала 12 дітей віком від 5 до 9 років. А святкові заходи відвідали близько 130 школярів. Молодь прагне й надалі розвивати свій проєкт і проводити різні заходи для дітей з особливими освітніми потребами. Навіть зараз апшифтерки продовжують відвідувати реабілітаційний центр і проводити час з малечею.
