Upshift – Україна

Я створила навчальні настільні ігри, щоб допомагати дітям та підліткам

Завдяки спільним зусиллям, сьогодні «Джоббі» та «33 Нещастя» підкорюють серця багатьох гравців та їх батьків. Блог Марії Куракіної, співзасновниці проєкту “26 трамвай”, 16 років, Україна, Харків. Зустріч у трамваї Чи могли б ви собі уявити п’ять дівчат, які незнайомками увійшли до салону трамвая кожна на своїй зупинці, а вийшли разом – як команда? Я – […]

Завдяки спільним зусиллям, сьогодні «Джоббі» та «33 Нещастя» підкорюють серця багатьох гравців та їх батьків. Блог Марії Куракіної, співзасновниці проєкту “26 трамвай”, 16 років, Україна, Харків.

Зустріч у трамваї

Чи могли б ви собі уявити п’ять дівчат, які незнайомками увійшли до салону трамвая кожна на своїй зупинці, а вийшли разом – як команда? Я – точно ні. Але дива трапляються.

Вперше я зустріла дівчат з моєї команди на волонтерстві в рідному Харкові навесні 2021 року. Аліна, Юля, Дарина та Юліана – мої однолітки (15-16 років). Друга наша зустріч сталася влітку у денному таборі, який організували підлітки за підтримки програми Апшифт. Проєкт учасників змінив моє уявлення про можливості молоді. За значущими справами, недосяжними, здавалося б, для звичайнісіньких дівчат, стояли такі ж люди. Саме вони надихнули діяти. Отож, дорога мого проєкту почалася! Ми з дівчатами подали заявку на Апшифт.

Проєкт з працевлаштування для підлітків

Я хотіла допомогти тим, кого найкраще розумію – підліткам. Оскільки, сама знаю, що таке невизначеність і страх перед майбутнім. Тож, ми з командою вирішили створити настільну гру “Джоббі”, мета якої – висвітлити основні юридичні аспекти підліткового працевлаштування, навчити обирати надійні вакансії та складати якісне резюме, підготувати до співбесіди та стати провідником під час випробувального терміну. Ми поширювали гру серед підлітків, і все виходило доволі успішно. Однак, на початку війни, нам довелося покинути наші домівки. Ми роз’їхались по світу – кожна туди, де їй здавалося безпечніше. Діяльність проєкту була призупинена.

Проєкт після початку війни

Через пів року я майже отямилася від того жаху, який застав усіх зненацька 24 лютого 2022. Життя продовжувалось, але мені, як й іншим учасницям, чогось не вистачало. Хотілося зробити свій внесок, якось допомогти людям навколо нас. І наша команда знову об’єдналася навколо спільного прагнення.

Нас турбувало питання: як подати тему самозарадності в умовах війни так ефективно, як це було з нашим попереднім кейсом? Як оптимальніше розпорядитися нашими навичками та вміннями, щоб отримати найкращий результат? 

Тоді настільна гра знову прийшла на допомогу, інтегруючи в свій формат кумедного котика та важливі пам’ятки про те, як можна організувати собі відносну безпеку. З вірою у те, що обізнаність може не тільки зменшити стрес, а й врятувати в наших реаліях, наша команда створила гру «33 Нещастя».

Гра розповідає дітям, що таке воєнний стан, а також вчить поведінці у ситуаціях, коли знайшов міну; як евакуюватися із зони хімічного забруднення; як надати собі або тому, хто поряд, першу домедичну допомогу; що робити під час пожежі, повені, загрозі ядерної небезпеки тощо.

Зі співчуттям і глибоким розумінням того, що жодна дитина не повинна проходити через подібні випробування, наша команда продовжує підвищувати рівень обізнаності серед найвразливіших громадян. Наразі я проживаю у Полтавській області, і саме тут проводжу презентації гри для школярів. Ще частина команди підтримує діяльність проєкту онлайн з різних куточків Європи. 

Завдяки спільним зусиллям, сьогодні «Джоббі» та «33 Нещастя» підкорюють серця багатьох гравців та їх батьків. А я сподіваюсь, що наша команда “26 Трамвай”, названа на честь трамваю-точкою відліку, зможе возз’єднатися під мирним небом України.